Нумізматична колекція Музею історії митної справи УМФС поповнилась монетами ФРН наданими в дарунок професором Баден-Вюртенберзського університету Торс

Нещодавно під час гостьового візиту до Університету митної справи та фінансів професор Баден-Вюртенського університету доктор Торстен Крінгс передав у дарунок Музею історії митної справи власну колекцію пам’ятних металевих монет Федеративної республіки Німеччини, включаючи й рідкісні нотгельди, що збирались членами його родини впродовж 100 років.

 

На сторінках сайту Музей історії митної справи вирішив зробити джерелознавчий огляд найбільш цінних та цікавих нумізматичних раритетів переданої колекції пам’ятних монет професора, випуск яких був приурочених до ювілейних культурних подій історичного минулого Німеччини.

 

Беручи до уваги фаховий профіль закладу вищої освіти, свій екскурс в нумізматичну історію Німеччини ми почнемо з монети номіналом 5 марок, яка була викарбувана в 1984 році на честь 150 річниці створення Загальнонімецького митного союзу в 1834 року. Монета виготовлена з мідно-нікелевого сплаву, має вагу 10 гр., її діаметр становить 29 мм., товщина монети – 2,07 мм., демонетизована 31 грудня 2001 року. На реверсі вміщено зображення поштової карети (кервану), що перетинає відкритий шлагбаум, символізуючи скасування внутрішніх митних кордонів і вільний рух товарів. Напис по колу: «GRÜNDUNG DES DEUTSCHEN ZOLLVEREINS 1834».

 

Зазначимо ту обставину, що після наполеонівський війн початку ХІХ століття господарська система Пруссії зазнала тривалої економічної рецесії, зумовленою наслідками тривалих збройних конфліктів. Намагаючись реанімувати господарську систему, зміцнити стан фінансів та посилити обороноздатність країни уряд Прусії в травні 1818 року ухвалив  «Закон про митне та споживче оподаткування іноземних товарів та пересування між різними провінціями», надавши на його підставі право фізичним особам на вільне пересування товарів між провінціями.

 

Одночасно в законі було суворо заборонено введення будь-яких заходів обмежувального характеру по відношенню до підприємців та товарів, які вони ввозили. Закон скасовував усі державні, комунальні та приватні внутрішні митниці, що стимулювало розвиток торгівлі та істотно вплинуло на обсяги товарів, які експортувались до інших країн з Пруссії.

 

У відповідності до нових тарифних правил експортери сплачували мито лише один раз при виїзді з країни. Прогресивна митна політика досить швидко принесла відчутні результати, створивши передумови для поширення даного досвіду на інші німецькі держави, які в даний період переживали аналогічні економічні труднощі та фінансові проблеми.

 

В 1818 року до нового митного тарифу долучилася невелике імперське князівство  Шварцбург-Зондерсгаузен. Це стало початком інтенсивного інтеграційного процесу серед держав Німеччини. Провідні німецькі держави вели перемовини з урядом Пруссії щодо створення митного союзу, діяльність якого сприяла б економічному зростання господарської системи. Вже у 1828 р. за активної участі Баварії та Вюртембергу був створений Південний німецький митний союз, діяльність якого сприяла значному оздоровленню економічної системи держав, створивши зону вільної торгівлі, яка принесла відчутні прибутки, увиразнивши тенденцію до зростання загальних обсягів торгівлі, продукції сільського господарства та промисловості.

 

Пруссько-Гесенський митний союз в свою чергу сприяв поширенню прусського талеру як базової розрахункової валюти, що закладало далекосяжні фінансові та економічні підвалини для подальшої інтеграції членів митної угоди.

 

Зрозуміло, що економічна інтеграція стала початком політичного об’єднання Німеччини, про що так давно мріяли представники прусського політичного істеблішменту. Протягом 1831-1834 рр. до Прусько-Гесенського Митного Союзу долучилися у 1831р – Гессен Касселя, у 1833р. – Баварія та Вюртембург, в 1834 р. – Баден, Саксонія, та Тюрінгія. Саме 1834 рік  прийнято вважати роком заснування Німецького митного союзу.

 

Митний союз дозволив скасувати внутрішні тарифи, запровадити безмитну торгівлю між державами, втілити у життя ефективні заходи боротьби з контрабандою, єдині митні закони за зразком прусської системи та, не в останню чергу, створити єдину систему валюти, ваг та мір, що відкривало шлях вже до політичної інтеграції німецьких держав в одне загальнонімецьке державне об’єднання.

 

Інтелектуальним батьком-засновником Німецького митного союзу був Фрідріх Ліст. Економіст практично усвідомив, що численні митні бар'єри  на території Німецького Союзу - існувало близько 1800 різних митниць – дуже перешкоджали розвитку німецької економіки. Відомий економіст прагнув зміцнити  економічну системи країни, скасувавши внутрішні тарифи та запровадивши захисні тарифи по відношенню до німецьких товаровиробників. Крім того, він визнавав, що велике значення для господарської системи мають залізниці та розробив детальні плани щодо того, як окремі залізничні лінії повинні працювати не лише в Німеччині, а й по всій Європі. Перша залізниця, «Адлер», відкрилася в 1835 році між Нюрнбергом та Фюртом.

 

У 1837 році Мюнхенська конвенція зробила вже широко використовуваний стандарт гульденів обов'язковим у південних німецьких землях. Він вперше визначив, скільки дорогоцінного металу повинна містити монета. Дрезденська монетарна конвенція 1838 року об'єднала стандарт гульденів з прусським талером, який був поширений у північній Німеччині; новою валютою став Vereinsdoppelthaler (подвійний талер Союзу). Подальша комплексна грошова реформа призвела до створення верейнсталеру, який швидко став загальноприйнятим засобом платежу по всій Німеччині.

 

Пруссія значною мірою змогла зберегти своє провідне становище в німецькій торговельній політиці, не в останню чергу завдяки укладенню митного договору з Ганновером у 1851 році. У цьому привабливому договорі фінансово слабке королівство Ганновер зобов'язалося приєднатися до Митного союзу 1 січня 1854 року. Велике герцогство Ольденбург долучилося до нього в 1852 році. Після своєчасного продовження договорів Митного союзу ще на дванадцять років, об’єднання, починаючи з 1854 року, охопило усі держави Німецької Конфедерації з населенням понад 33 мільйони жителів, за винятком Австрії, Ліхтенштейну, Лімбурга, обох Мекленбургів, Гольштейну та Лауенбурга, а також трьох ганзейських міст Гамбурга, Бремена та Любека.

 

До середини 1860-х років тарифна політика Митного союзу стагнувала, незважаючи на високі темпи зростання як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі, частково через постійне будівництво залізниць. Лише під час переговорів про продовження Митного союзу ще на дванадцять років Пруссії вдалося запровадити політику вільної торгівлі, узгоджену із західноєвропейською економічною системою.

 

Під час Австро-прусської війни 1866 року держави-суперниці Митного союзу користувалися переважно вільною торгівлею, за винятком товарів, пов'язаних з війною. Після перемоги Пруссія, шляхом реструктуризації Митного союзу, досягла знаного успіху в економічній та політичній інтеграції південнонімецьких держав-членів Баварії, Вюртемберга, Бадена та Гессен-Дармштадта в новостворену нею Північнонімецьку Конфедерацію.

 

У липні 1867 року Митний союз був перетворений на федеральну митну державу, яка, паралельно з органами Північнонімецької Конфедерації, створила Федеральну митну раду та Митну президію. Федеральна рада Північнонімецької Конфедерації була розширена за рахунок делегатів від південнонімецьких держав, що утворило Митну раду, а Рейхстаг був доповнений 85 представниками від чотирьох південнонімецьких держав, що створило парламент Митного союзу, означивши подальшу траєкторію для політичної інтеграції під скіпетром династії Гогенцолернів, яка відбулась в 1871 році по завершенні франко-прусської війни.